Куріння та діти:що може зробити школа
3. Що може перетворити профілактику на фікцію
На жаль, профілактика не завжди досягає тієї мети, задля якої вона проводиться. Причини різноманітні. Це й недостатня обізнаність чи підготовленість людей, котрі щиро хочуть, щоб підлітки не курили. Сюди належать і спроби формального виконання будь-яких дій людьми, які для себе вирішили, що від куріння відмовлятися не варто. Деякі зі згаданих причин обговорюються у наведених нижче матеріалах: дописі юної читачки журналу та реакції на цей матеріал із боку редакції. Допис Ольги Івашиної не є вказівкою чи натяком на те, як варто і як не варто проводити профілактику куріння у школі. Ми наводимо уривок з тексту, який може віддзеркалити дитячий погляд на роботу деяких учителів в аспекті куріння. Пропонуємо ознайомитися з цим матеріалом зацікавленим педагогам, можливо, обговорити такий підхід у педагогічному колективі.
3.1. Куріння у школі - надзвичайна подія чи норма?
Ольга Івшина
Діти із сигаретою в зубах давно вже не дивина. Нове покоління обирає тепер не лише "Pepsi". Складовою молодіжної моди стали й пляшка пива в руці, й просякнутий тютюновим димом одяг. Але те, що під поняття "прокурений одяг" сьогодні підпадає й шкільна форма, стане для декого одкровенням...
"У школі надзвичайна подія, вишикувати клас на лінійку!" - такий вигук перервав наш урок. У передчутті швидше "розгону", ніж проповіді, ми попленталися в коридор. Усе виявилося набагато прозаїчнішим. На щастя, нам не почали читати тригодинну лекцію про шкідливий вплив куріння, проте із подивом у голосі повідомили, що сьогодні "запеленгували" трьох хлопців, які курили сигарети. Не знаю, як для шкільної адміністрації, але для мене, моїх друзів та знайомих це вже давно не новина.
Сказали, "смалили" так, що від смороду дихати було неможливо.
Не буду говорити про чоловічий туалет (там бувати не доводилося), але в жіночому іноді стільки диму, що хоч сокиру вішай. Єдиний висновок, який логічно випливав із цієї лінійки, що учні зовсім знахабніли і не мають бажання курити десь за рогом чи на задвірках школи (як це вони робили раніше), що думка керівництва їх абсолютно не хвилює, вони його не лише не бояться, а ще й кепкують та насміхаються зі шкільної адміністрації.
У чому ж тоді полягав зміст лінійки? Створити прецедент? - Кому це потрібно...
Переконати курців? - Навряд чи промови директора та завучів, погрози дільничного, а тим паче Закон про заборону куріння в громадських місцях та навчальних закладах переконають молодь. Її ставлення до всього цього визначилося й знайшло свій вияв у вчинках.
Створити ілюзію боротьби з курінням? - Напевно.
Але що ж далі? Як і завжди, майже нічого. Хоча переконана, що провини шкільної адміністрації у цьому немає. Усе ж таки намагалися вжити заходів - суворо наказали нам не курити.
Коментар. Як найкраще створювати ілюзію боротьби з курінням?
У дописі Ольги Івашиної окреслено багато цікавих питань. Справді, у чому ж криється причина: усі ніби-то борються з курінням, а віз і досі там.
Міркуючи над метою проведення лінійки, авторка доходить цікавих висновків: такі заходи зазвичай організовують, щоб створити враження боротьби з курінням, а не розв'язати проблему. І, напевно, причина такого перебігу подій полягає у тому, що дилема "курити чи не курити", "кидати чи не кидати" не завжди знаходить вирішення у душі тих дорослих, котрі подібні заходи планують й проводять. Недаремно ж досвід Австралії переконливо продемонстрував, що найефективніший шлях знизити рівень куріння серед підлітків - це покласти край курінню дорослих.
Пригадую, як багато років тому ми з колегою завітали до школи, щоб провести замовлене навчальним закладом "профілактичне заняття". І ось після кількох переконливих аргументів на користь некуріння, наведених моїм колегою, присутній на занятті педагог поцікавився: "А самі ж то, напевно, курите час від часу?" Ось так - ніж у спину - говоріть-балакайте, а ви, дітки, не слухайте дядечка, оскільки дорослі все одно курять. На щастя, колега, член Міжнародної Незалежної Асоціації Тверезості (МНАТ) знайшовся чим відповісти на подібну провокацію. Але викладач-провокатор, певна річ, також мав рацію, тому що більшість дорослих, які займаються профілактикою, тобто намагаються переконати дітей не вживати легальні чи нелегальні наркотики, самі ж ці наркотики, принаймні легальні, регулярно вживають, і навіть не уявляють собі свято без пляшки, а відпочинок без сигарети. Ось і маємо: є для них "ми", дорослі, яким усе можна, і є вони, яким заборонено, тому що вони поки що не доросли. Відповідно, предмет профілактики перетворюється на заборонений плід та атрибут дорослості. А підлітки так прагнуть відчути себе дорослими, і якщо не можуть досягти статусу "дорослості" шляхом вагомих особистих здобутків, то роблять це через сигарету та пляшку. І дуже хочеться спробувати саме те, що з незрозумілих причин забороняють. Ось така власне проблема батьків та дітей.
Окрім того, неефективна профілактична робота дозволяє дорослому курцеві знайти виправдання власній шкідливій звичці, бо це ж так складно - і не спокуситися закурити вперше, і потім покласти край набутій залежності. Якщо перевага надаватиметься ефективним методам профілактики, тоді дорослому курцеві надзвичайно важко бути виробити задовільну самооцінку. Коли ж по-справжньому цінувати та любити себе, тоді відпадає потреба в легальних та нелегальних наркотиках, їх не треба ні вживати, ні боротися з ними.
А поки любов до людей та самооцінка становитимуть дефіцит, доти й будуть мати місце "лінійки-погрози", тригодинні лекції на всю паралель про шкоду куріння та інші способи зробити відповідну помітку "проведено" у плані виховних заходів. І якщо не зрозуміло, кому, окрім нас, дорослих та дітей, вигідна ефективна профілактика, то немає ніяких сумнівів щодо тих, кого вона не влаштовує. Наприклад, транснаціональні тютюнові корпорації надзвичайно активно підтримують і навіть фінансують програми профілактики підліткового куріння. Зрозуміло, на когось це дуже впливає: начебто й мета хороша, та ще й додаткове джерело прибутку у часи вічного безгрошів'я не завадить. Але на цьому шляху дуже багато підводного каміння. Неважко зрозуміти, що тютюнові компанії не можуть бути по-справжньому зацікавлені у тому, щоб "програми профілактики куріння серед неповнолітніх" були ефективними. Тому, обираючи організації, які мають втілювати у життя їхні проекти, тютюнові монстри прискіпливо придивляється лише до тих, хто не може забезпечити ефективної профілактики. Результат такого вибору не лише зелена вулиця, надана непотрібній програмі. На жаль, навіть ті, хто не отримав фінансування з кишені тютюнової індустрії, змушені орієнтуватися на тих, хто ці гроші отримав, копіювати їхні підходи, подеколи навіть не усвідомлюючи їхній зміст. Шкода, але цьому можуть сприяти й представники місцевої влади, які шукають співпраці з тютюновими корпораціями, а потім змушують реалізовувати такі проекти на власній території. Але зміст таких "профілактичних програм" - тема окремої докладної розмови. Їй присвячена одна з брошур цієї серії - "Навіщо тютюнові компанії фінансують програми запобігання курінню серед підлітків".
4. Позитивний підхід до профілактики
