Куріння та діти:що може зробити школа
4. Позитивний підхід до профілактики
Усі ми прагнемо, щоб наші діти радували нас, а їхні вчинки були лише хорошими. На жаль, так буває не завжди, але у хороших батьків та вчителів діти завжди хороші. Проте під час профілактичних занять увага акцентується на поганих вчинках, діти хороші стають непомітними. Нижче наведено приклад того, як можна подолати цей парадокс виховання.
4.1. Головна таємниця профілактики
Дорослі частенько вважають, що сьогодні підлітки лише курять, вживають наркотики та зазирають до пляшки. Це хибна думка - більшість підлітків мають інші цінності у житті. Проте ті, хто проводить профілактичні програми, опускають ці факти. Деякі експерти дійшли думки, що від такого замовчування фактів більше шкоди, ніж користі. Вони поклали початок новому напряму у профілактиці, якийотримав назву "соціальне нормування".
Зміст його надзвичайно простий, проте він кардинально відрізняється від загальновизнаної практики залякування підлітків небезпеками вживання тютюну, алкоголю та наркотиків. Соціальне нормування виходить із наступних спостережень: якщо загальновизнано, що більшість підлітків не вживає алкоголь, то ті, хто все ж таки випиває, стануть пити менше, а серед тих, хто не п'є, набагато менше буде бажаючих потоваришувати з пляшкою. Головна домінанта - не надмірний опис випадків п'янства, а наголос на тому, що більшість підлітків п'є мало або взагалі не вживає алкоголь, таким чином тверезість постане як норма. Такий підхід цілком можна застосувати до куріння та інших різновидів ризикованої поведінки. Школи та університети постають перед фактом, що профілактичні програми, на які було витрачено шалені гроші, не мають ніякого ефекту. Соціальне нормування вже дає результати, тому що воно пропагує здоров'я, а не смерть та руйнування. Щодо алкоголю, то цей підхід був надзвичайно дієвий серед дівчат, котрі, найімовірніше, мають більшу схильність орієнтуватися на вподобання більшості. Основний метод соціального нормування надзвичайно простий. Зазвичай, під час опису статистичних даних чільне місце посідає невеликий відсоток підлітків, які вживають алкоголь та тютюн. Замість цього пропонується наголошувати на більшості підлітків, які цього не роблять. Найпростіше це втілити у життя, якщо проводити опитування серед учнів, а потім докладно розповідати їм про результати, акцентуючи увагу на тому, що більшість із них не курять та не п'ють. Несподіванка криється в тому, що учні щиро дивуються, оскільки самі вони (а також їхні батьки) переконані, що переважна кількість підлітків уживають і алкоголь, і тютюн. Наприклад, у 1999 році 100 навчальних закладів Києва стали базою для проведення опитування на тему куріння. Учням, зокрема, запропонували відповісти на питання, який відсоток підлітків у школі курить. 60% відповіли, що переважна більшість, у той час, як їхні ж відповіді переконливо продемонстрували, що упродовж останнього місяця хоча б раз закурювали тільки 40%, а систематично курили лише 20%.
Хибне уявлення про те, що більшість підлітків уживають тютюн та алкоголь, ускладнює проблему. Щороку першокурсники отримують неправдиву інформацію від учителів та батьків: тютюн та алкоголь - це норма життя. Батьки просять: "Я знаю, що всі студенти пиячать, але хоча б не сідай за кермо в нетверезому стані". Викладачі закликають: "Я знаю, що ви всі курите, але робіть це, будь ласка, надворі". Отож, першокурсники думають: "Я маю бути як усі. Я повинен почати пити й курити".
У 1999 році в Університеті штату Вісконсін (США) було проведене опитування серед студентів, яке засвідчило: студенти переконані, що 95% із них курить. Насправді курці становили лише третину студентства. Соціальне нормування руйнує такі хибні стереотипи. Якщо студент переконаний, що 95% його товаришів по навчанню курить, поступово він починає вірити, що і йому також потрібно курити. Результати соціального нормування у згаданому університеті були вражаючими: рівень куріння зменшився на 29%, кожен третій курець поклав край шкідливій звичці.
Трирічна програма соціального нормування, проведена у двох школах округу Декалб, штат Іллінойс (США), мала наступні наслідки. У 1999 році в США загалом 40% десятикласників хоча б раз уживали алкоголь упродовж останніх 30 днів, у школах округу Декалб - 44%. У 2001 році цей показник склав 39% для США і 30% - для даного округу. Аналогічний показник щодо вживання тютюну становив у 1999 році відповідно 25,7% і 25,6%, а в 2001 році - 21,3% й 16,8%.
Для багатьох шкіл та університетів підхід соціального нормування - остання надія, тому що всі інші програми не змогли зменшити кількість вживання алкоголю та тютюну серед молоді. До сьогодні ті, хто займається профілактикою, продовжують залякувати підлітків тютюном та алкоголем, сподіваючись, що страх змусить забути про пляшку та сигарету. Але діти не кидають курити й пити.
І більшість не кидає саме тому, що не п'ють і не курять взагалі. Досить робити з цього таємницю. Молодь набагато краща, ніж звикли думати про неї дорослі. Дорослі мають, зрештою, визнати це й розказати хлопцям та дівчатам правду про них самих.
У матеріалі було використано статтю з газети USA TODAY від 28 травня 2002 року.
5. Профілактика від супротивного
