Куріння та діти: як захистити права дитини
Як можна захистити повітря від забруднення тютюновим димом
Для тих, кому куріння заважає, і хто готовий вдома, на роботі, у громадських місцях і в транспорті захищати своє право на чисте повітря, важливо пам'ятати такі правила:
 | Проблема в курінні, а зовсім не в курцях. Чи курить людина, чи ні - особиста справа, нас хвилює те, де він курить, чи шкодить навколишнім людям. |
| Важливо сфокусуватися на користі для здоров'я і комфорті для кожного і менше говорити про покарання та заборони. |
| Питання куріння стосується кожного, тому потрібно залучати у вироблення рішень тютюновій політиці всіх без виключення людей, що живуть чи працюють в приміщенні. Нехай усі обговорюють інформацію, разом зважують інтереси кожного. Тоді і ставлення до політики буде не як до зовнішнього тиску, а як до суспільної домовленості. Особливо важливо залучати до такої розмови дітей, вони мають право впливати на рішення, які їх стосуються. |
Як лікарі та вчителі можуть захищати право дитини на свіже повітря
На якомусь із наших семінарів один активіст антитютюнового руху вимагав заборони куріння для лікарів та вчителів, аж до позбавлення їх права займатись професійною діяльністю, якщо вони курять. За великим рахунком, ця достойна людина мала рацію. Неправдиво звучать слова лікаря про те, що тютюн викликає ті чи інші захворювання, коли сам лікар курить. Лікаря чи учителя, який курить, скільки б він не говорив про здоровий спосіб життя, діти будуть мати за брехуна.
В реальній школі і поліклініці дорослі співробітники курять у присутності юних пацієнтів та учнів. Білий халат, статус учителя тільки підсилює у сприйнятті дитини поширене уявлення: "Курити - нормально, добре". Офіційні заборони в школах та лікарнях не завжди мають ефект. В пострадянських країнах ми дуже добре вміємо ігнорувати наймудріші директиви, як колись ігнорували політику партії.
Як розумні люди, ми не можемо стверджувати, що куріння шкодить лише підліткам (значна частина наслідків куріння стане помітною після 18 років). Не можемо ми віднести куріння і до поведінки, яка дозволена лише повнолітнім або більш свідомим у рішеннях особистостям (як вибори чи водіння машини), адже куріння - саморуйнівна поведінка, його важко назвати розумною чи зваженою поведінкою (детальніше про це у згадуваній уже брошурі про профілактичні програми тютюнової індустрії). Ті вчителі і лікарі, які курять, намагаються не усвідомлювати свою залежність, відносити її до особистого життя, яке не стосується їх роботи.
Однак спроби педагогів, які курять, займатись профілактикою зазвичай безуспішні, бо в обговоренні теми куріння з підлітками, вони підсвідомо виправдовують своє куріння. Саме такі педагоги виступають за введення курилок у школах та інших контрпродуктивних заходів.
Профілактичні лекції з боку курця можуть мати позитивний ефект лише в розрізі жахів з особистого життя: "Я курю 20 років, і уже став імпотентом" або "Лише 10 років курю, а у мене випали всі зуби, а моїй доньці поставили діагноз бронхіальна астма".
Виходячи із права дітей на чисту і здорову атмосферу, зрозуміло, що в медичних та учбових закладах мають діяти максимальні обмеження на куріння, тобто курити забороняється в усій будові, а також перед входом у неї. Вільними від тютюну мають бути всі території, де працюють співробітники, засоби пересування, що належать установі. Обмеження поширюються на всіх, незалежно від віку, статусу, підлеглості або строку перебування в установі.
Сигаретний дим отруює дітей, і однаково, хто і де закурив сигарету - батько, який прийшов до школи забирати дитину, підліток чи директор у своєму кабінеті. Тільки за умови впровадження і підтримання заборони куріння на всій шкільній території можна говорити про ефективність інших методів попередження підліткового куріння. Без санкцій, відчутних і рівних для всіх порушників, заборона працювати не буде. Нехай комітет активістів із числа старшокласників та вчителів має можливість накладати штрафи за порушення прав дитини на свіже повітря. Додаткові фінанси із штрафів будуть корисні для проведення тематичного КВК або друку агітаційних антитютюнових матеріалів.
Кожен, хто заходить на територію (а не лише в будівлю школи) має бути попереджений про дію тут повної заборони на куріння. На окремій інформаційній дошці добре було б розмістити матеріали про те, які права дитини порушено у випадку вимушеного куріння, які захворювання це може викликати, які санкції хто може накласти за порушення заборони на куріння, куди буде витрачено "штрафні" кошти.
Звичайно, для введення такого дієвого регулювання важливо провести дискусії і серед батьків, і на зборах педагогічного колективу. І нехай темою зібрання буде не висока місія учителя, а розумний прагматизм: коли при дітях не курять, вони значно менше хворіють, краще засвоюють навчальний матеріал, у них менший ризик стати курцями.
Розмова з батьками про права їх дітей
