Якщо батьки курять...
Розділ 1. Як часто діти дихають чужим тютюновим димом
За даними американського центру контролю захворюваності, 43% американських дітей змушені вдихати тютюновий дим членів родини, що курять [64].
Якщо звернутися до результатів глобального опитування молоді з приводу куріння [77], проведеного в ряді країн світу в 1999-2001 роках, то в цілому в цих країнах 48,9% підлітків 13-15 років повідомили про те, що піддаються впливу тютюнового диму у себе вдома, і 60,9% - в інших громадських місцях. Серед країн СНД це опитування проводилося в 1999 році в Києві (результати склали відповідно 49,0% і 71,8%) і в Москві (55,3% і 72,5%).
Які об'єктивні дані свідчать про те, що дитина наражається на дію тютюнового диму
Наведені вище дані опитувань дають інформацію про масштаби проблеми, але для оцінки нараження на дію тютюнового диму кожної конкретної дитини, особливо такої, котра поки не може відповісти на запитання дослідників, необхідно використовувати більш надійні об'єктивні показники.
Котінін
У більшості досліджень як індикатор використовується концентрація котініну в сечі дитини, оскільки котінін є продуктом метаболізму нікотину і не може потрапити в організм іншим шляхом, крім як із тютюнового диму. Концентрація котініну при цьому стандартизується за концентрацією креатініну.
За даними досліджень [64], у 87,9% тих, хто не курить, виявляється помітний рівень котініну в біологічних рідинах, найбільш імовірним джерелом якого є саме пасивне куріння.
У дослідженні, що аналізує присутність канцерогенів тютюнового диму та їхніх метаболітів у сечі дітей шкільного віку [32], ці речовини в різних концентраціях виявлялися майже у всіх дітей, у яких концентрації котініну в сечі склали більше 5 нг/мол, і в половини тих, у кого концентрації котініну були нижчі. При цьому концентрації канцерогенів більше відповідали концентрації котініну, ніж тому, чи повідомляли дорослі про вплив тютюнового диму на дану дитину. Це ще раз говорить про те, що дані опитувань не завжди надійні.
Нікотин у волоссі
Крім котініну, як індикатор ураження тютюновим димом пропонується використовувати нікотин, що міститься у волоссі. Проведене в Новій Зеландії дослідження [3] виявило, що вміст нікотину у волоссі краще, ніж вміст котініну в сечі, дозволяє розрізняти, чи є родина такою, де не курять, чи курять її члени поза помешканням, чи курять у помешканні. Крім того, даний показник краще відображає кількість курців у оселі, кількість сигарет, що викурюються членами родини.
Перевага даного показника, очевидно, пов'язана з тим, що котінін у сечі відображає міру наражуваності на тютюновий дим у період, що безпосередньо передує дослідженню. Натомість вміст нікотину у волоссі розповідає історію впливу тютюнового диму на дану людину, дає інтегральну характеристику наявності нікотину в тому повітрі, яким дихала людина в період росту наявного на голові волосся. Одна волосина дасть набагато точніший опис середньої нараженості за тривалий період, тому що на кожному сантиметрі волосся накопичується інформація за цілий місяць.
При цьому обидва біомаркери (котінін у сечі і нікотин у волоссі) показали, що куріння членів родини поза помешканням дозволяло зменшити, але не виключити вплив тютюнового диму на дитину.
Коли даний біомаркер - нікотин у волоссі - був використаний у дослідженні [2] впливу політики обмеження куріння в барах і ресторанах Нової Зеландії, виявилося, що у волоссі некурящих працівників, що не курять, при відсутності обмежень куріння, міститься стільки ж нікотину, скільки й у волоссі курців.
Ще в одному дослідженні, проведеному в Новій Зеландії [4], були опитані дорослі, які здійснюють догляд за дітьми. Установлено, що у волоссі тих дітей, що підпадають під дію тютюнового диму, було достовірно більше нікотину. Крім того, було відзначено, що більше нікотину містило волосся тих дітей, у яких курять матері, ніж тих, у кого матері не курять. Те, чи курили дорослі в помешканні чи поза ним, не мало великого значення для рівнів нікотину у волоссі. Якщо батьки повідомляли, що курять тільки поза помешканням, це не скорочувало фактичної нараженості дитини на вплив тютюнового диму.
Ці результати були частиною дослідження дітей, що потрапили в лікарню з хворобами органів дихання. Усього було обстежено 322 дитини віком від 3 до 27 місяців. Також проводилися опитування батьків для порівняння результатів з фактичним рівнем куріння вдома. Вони показали, що за рівнем нікотину у волоссі можна досить точно розрізняти помешкання, де батьки курять усередині, і ті, де вони курять тільки поза домом. Один із найбільш дивних результатів полягає в тому, що навіть у батьків, котрі курили тільки поза домом, діти все-таки мали нікотин в організмі. Рівень нікотину у цих дітей був проміжним між дітьми з прокурених помешкань, і дітей з помешкань, цілком вільних від тютюнового диму. Автори дослідження зі Школи Медицини в Новій Зеландії, сказали: "Нікотин з одягу, меблів чи стін або ж із видихуваного повітря, що видихають курці, може робити внесок у рівні вмісту котініну і нікотину, які ми спостерігаємо" [39].
Розділ 2. Від яких факторів залежить міра впливу на дитину примусового пасивного куріння?
