Якщо батьки курять...
Розділ 3. Чи дійсно діти хворіють більше, якщо на них впливає оточуючий тютюновий дим?
Зроблені в США оцінки [25] показують, що захворювання дихальних шляхів займають сім з перших 15 місць серед причин звернень до лікаря-педіатра дітей до 15 років. При цьому, тютюновий дим є саме тим забруднювачем навколишнього середовища, з яким пов'язане виникнення респіраторних проблем.
Проведене в США в 1997 році дослідження прийшло до висновків, що пасивне куріння дітей щорічно обумовлює 500 тисяч додаткових візитів (тобто візитів, яких можна було б уникнути) до педіатрів із приводу астми, 1,3 мільйонів додаткових візитів із приводу кашлю, більш ніж 115 тисяч випадків пневмонії, 14 тисяч випадків тонзилектомії й аденоідектомії (тобто операцій по видаленню мигдалин і аденоїдів), 260 тисяч випадків бронхітів, 2 мільйони випадків гострого чи хронічного отиту (запалення середнього вуха) і 5200 випадків операцій на середньому вусі, що називається тимпаностомія [19].
За даними проведеного в Китаї дослідження [46], для якого були відібрані пари мати, що не курить, - дитина, яку спостерігали від народження до 18 місяців, було виявлено, що пасивне куріння матері під час вагітності збільшувало кількість звернень за медичною допомогою і госпіталізацій на 20-30%. Пасивне куріння дитини після народження збільшувало кількість госпіталізацій ще на 10-30% залежно від кількості курців у будинку.
Італійські вчені на основі проведених досліджень і статистичних даних прийшли до наступних оцінок [21] впливу примусового куріння на здоров'я дітей: 21,3% гострих респіраторних інфекцій у дітей перших двох років життя обумовлені курінням батьків.
За оцінками австралійських дослідників [62], щорічно 500-2500 додаткових госпіталізацій і 1000-5000 додаткових випадків захворювань респіраторними інфекціями на 100000 дітей обумовлені впливом батьківського куріння. При цьому дослідники вважають, що отримані ними цифри скоріше недооцінюють реальний масштаб проблеми, є лише його мінімальною оцінкою.
Оскільки всі ці проблеми здоров'я дітей позначаються на характері й обсягах роботи лікаря-педіатра, то більшість дослідників приходять до висновків, що саме ця професійна група повинна бути зацікавлена в більш активному вирішенні даної проблеми. Наприклад, висловлюється думка [16], що педіатрам варто розглядати як свої пріоритети профілактичні дії, спрямовані як на скорочення куріння дітьми і підлітками, так і на попередження примусового куріння дітей.
Педіатри можуть зіграти унікальну роль у попередженні і лікуванні дитячого і підліткового куріння, а також у захисті пацієнтів від шкідливого впливу тютюнового диму, заохочуючи батьків до припинення куріння. Однак, підготовка медичних працівників і, зокрема, педіатрів у питаннях припинення куріння часто виявляється недостатньою. Тому провідні фахівці у світі з цих питань вважають, що педіатрам необхідний додатковий порадник у питаннях діагностики проблем, пов'язаних із курінням, і в тому, що ж конкретно можна робити у випадку родин, де є курці [73].
