Як допомогти підліткам звільнитися від куріння
Розділ 2. Які фактори впливають на початок і припинення куріння
Більшість курців стають такими в підлітковому віці. Дехто, почавши курити, залишається вірним цій звичці впродовж усього життя. Інші, зробивши першу затяжку, вирішують, що більше не куритимуть ніколи. Чимало дорослих, які намагаються хоч якось запобігти курінню підлітків чи обмежити його поширення, хотіли б виявити фактори, що прогнозували б початок куріння. Це дало б змогу заздалегідь виявити всіх схильних до куріння і працювати з ними. Ця тенденція дещо нагадує пошук «особистості наркомана», коли припускають, що люди з певними особистісними рисами схильні ставати споживачами нелегальних наркотиків.
Від чого залежить початок куріння
Дослідження засвідчують: близько 70% старшокласників пробували курити і 70% тих, хто курить, прагнуть звільнитися від цієї звички.
Курити найчастіше починають у підлітковому віці. Цей процес проходить стадії підготовки, спроб, експерименту, регулярного куріння і нікотинової залежності. Лонгитюдні дослідження змін курильного статусу в підлітків (дослідження, які відслідковують стан тих самих людей у різному віці), показали швидке становлення регулярного куріння і роль у цьому процесі таких факторів, як куріння друзів, братів, сестер і батьків. При цьому намір курити в майбутньому і наявність досвіду куріння виявилися прогнозованими факторами регулярного куріння. Важливе значення має й те, наскільки ефективно молода людина може утриматися від пропозиції закурити, і її ставлення до куріння. Крім того, за результатами дослідження, проведеного в Іспанії [12], вживання алкоголю виявилося тим фактором, що прогнозує перехід від епізодичного до регулярного куріння в майбутньому.
При проведенні дослідження в США, [40] фахівці, використавши великий набір даних, зробили спробу передбачити, чи є підліток курцем, який скорочує кількість викурених сигарет, чи він уже позбувся нікотинової залежності. До набору увійшли ознаки сприймання, поведінки, соціальні і психологічні фактори. Були використані дані національного дослідження США, проведеного серед старшокласників у 1997 році. Як виявилося, найбільш ефективними для виникнення куріння чи відмови від нього є пов’язані з цим явищем уявлення і сприйняття, особливо намір курити в майбутньому, спроби припинити курити, кількість серед друзів прихильників куріння, сприйняття інших курців. Ні особистісні, ні психологічні характеристики не дають змоги передбачити курильний статус людини. Тому перспективнішим є не «виявляти особливу схильність підлітків до куріння на основі їх психологічних вад», а усунути умови, що сприяють початку куріння. Це, по-перше, ставлення до куріння, яке можна змінити за допомогою відповідного інформування. По-друге, це соціальні заходи; наприклад, коли людям будь-якого віку забороняється курити на території навчального закладу, а також неухильно дотримується ця заборона.
Потреби, що задовольняються за допомогою куріння
Тютюнова залежність може мати в різних курців різні відтінки, залежно від того, які потреби в даної людини найбільш актуальні і які з них вона намагається задовольнити за допомогою куріння. Це, зрозуміло, справедливо стосовно людей будь-якого віку.
Серед підлітків висока ймовірність куріння з метою контролю стресу, якщо вони відчувають брак соціальної підтримки [50]. Підліткам-курцям важче вгамовувати свій гнів і вони з більшою ймовірністю виявляють соматичні симптоми на тлі тривоги, аніж ті, хто в стані стресу не звертається за допомогою до сигарети. Деякі дівчата вважають куріння одним із способів поліпшити власний імідж серед однолітків. Скарги на часті тривоги і депресії також більш характерні для тих підлітків, особливо дівчат, які регулярно курять [36].
При цьому, емоційні проблеми можуть бути не тільки причиною куріння, але і його наслідком. Наприклад, опубліковане в журналі Pediatrics дослідження показує, що куріння може викликати депресію в підлітків. У підлітків-курців симптоми депресії розвивалися вчетверо інтенсивніше, ніж у тих, хто не курить. Інше дослідження засвідчило: підлітки-курці більш схильні до тривожних розладів, включаючи приступи паніки і страх відкритого простору, що давалися взнаки і в дорослому віці.
Від чого залежить припинення куріння підлітками і молоддю
Нерідко трапляється так, що, почавши курити в підлітковому віці, людина залишається рабом нікотину на все життя. Але є досить велика група людей, які у підлітковому віці експериментують із курінням, а потім відмовляються від нього. Дослідження, проведене в Північній Карелії (Фінляндія), вивчало курильний статус підлітків 13-15 років у 1978-1980 роках, а потім відслідковувало зміни, що відбулися з ними в дорослому віці. Чверть «щоденних» курців і половина тих, хто був нерегулярним курцем у віці 15 років, до 28 років відмовлялися від цієї звички. Імовірність відмовитися від куріння була вищою в жінок, ніж у чоловіків, у подружжів, що мають роботу, у зайнятих розумовою працею порівняно з тими, хто працює фізично. Імовірність облишити куріння знижувалася при наявності курців серед друзів чи членів родини, а також при наявності таких ознак нездорового способу життя, як відсутність фізичної активності у вільний час і вживання алкоголю. Загалом середньорічний рівень відмови від куріння становив 2,3% [34].
Дослідженням, проведеним у Каліфорнії [49], було охоплено 711 молодих людей з 1990 по 1995 роки. Серед дівчат з більшою ймовірністю кидали курити ті, у кого було менше друзів-курців, чиє куріння не схвалювали батьки, хто на початку дослідження не висловлював наміру продовжувати курити, хто міг категоричніше відхилити пропозиції закурити з боку однолітків і хто краще вчився в старших класах школи. Серед представників чоловічої статі найчастіше кидали курити ті, хто не мав наміру продовжувати куріння, кому рідше пропонували курити, хто краще вчився і хто жив у повній родині до моменту завершення навчання в школі. Ці результати засвідчують: програми боротьби з курінням серед підлітків повинні враховувати вплив батьків і однолітків, а також бути спрямованими на зміцнення навичок протистояння соціальному тиску. Запровадження ж окремих програм для юнаків і дівчат є безпідставним.
Крім того, вже згадане іспанське дослідження [12] засвідчило: для тих, хто курив на початку дослідження, факторами припинення куріння були наступні:
 | епізодичне, а не регулярне куріння; |
| негативне ставлення до куріння загалом; |
| відсутність наміру курити в майбутньому; |
| брак грошей на кишенькові витрати. |
Проведене в Нідерландах дослідження [27] зробило акцент на існуванні двох груп колишніх курців: які не курять (ті, хто спробував смак нікотину і вирішив більше цього не робити), і ті, що кинули курити (колишні регулярні курці). З позицій психосоціальних характеристик, що дозволяють припустити куріння в майбутньому, автори пропонують розглядати наступні фази курильного статусу в підлітків: ті, що ніколи не курили; які вирішили не курити; котрі пробують; ті, що експериментують; регулярні курці; ті, які кинули курити.
Швейцарське дослідження [10], яке дало змогу зіставити різні характеристики в групах тих, хто не курить, регулярних курців і колишніх курців (у вибірці понад 9 тисяч осіб 15-20 років) виявило, що колишні курці мають спільні характеристики з «регулярними» курцями в показниках, що стосуються соматичного і психічного здоров’я, і більше подібні до некурців за їхніми соціальними і спортивними характеристиками.
Таким чином, огляд міжнародних даних переконує: найбільш загальною прогнозованою ознакою, незважаючи на її удавану суб’єктивність, є відповідь на просте запитання: «Чи куритимете ви в майбутньому?»
Хоча деяка частина підлітків-курців, що не мають наміру курити в майбутньому, наразі відчувають нікотинову залежність (і це зрозуміло), однак, очевидно, саме цей контингент і є найбільш благодатною мішенню для зусиль щодо припинення куріння.
Крім того, ефективність будь-яких заходів, що стосуються куріння підлітків, може оцінюватися з огляду на те, яким чином ці заходи впливають на наміри підлітків курити (чи не курити) у майбутньому.
