Навіщо тютюнові компанії фінансують програми запобігання курінню серед підлітків
Розділ 1. Що заявляють тютюнові компанії з приводу запобігання курінню серед дітей
Транснаціональні тютюнові компанії неодноразово заявляли про свою прихильність щодо запобігання курінню серед дітей. Безумовно, це викликає скептицизм громадськості, тому що основна мета тютюнових компаній полягає саме в отриманні прибутку від продажу сигарет. Тож, із точки зору комерції, вік покупця тут не має серйозного значення – головне, аби цей покупець мав гроші.
Для того, щоб проаналізувати це протиріччя, ми уважно вивчили опубліковані в пресі інтерв'ю представників тютюнових компаній, а також розміщені в Інтернеті декларації з приводу молодіжного куріння таких компаній як «Бріитиш Америкен Тобакко» http://www.batrussia.ru/principles/restrictions/ , «Філіп Морріс«Філіп Морріс»» http://www.philipmorrisinternational.com/pages/eng/ysp/YSP.asp , «Джапан Тобакко Інтернешнл» http://www.jti.com/e/positions/youth_smoking/pos_youth_smoking_e.html, а також створеної цими компаніями російської Громадської ради з проблем підліткового куріння http://www.youth-non-smoking.ru. Вищеназвані компанії заявляють, що вони узгоджують свою діяльність щодо проблеми підліткового куріння, тому цілком реально проаналізувати їхні декларації у сукупності.
Чим діти відрізняються від дорослих?
Виробники сигарет говорять про те, що їх турбує лише дитяче куріння. Так, за словами керівника по зв'язкахів із ЗМІ компанії «Філіп Морріс«Філіп Морріс» Україна» Костянтина Рябенка (джерело: газета «Дзеркало тижня»): «Діти не повинні курити. Куріння — свідомий вибір дорослої людини, яка є досить поінформованою про можливі наслідки». Власне, варіаціями даного твердження може бути: «Куріння є і має залишатися вибором дорослої людини" або «Ми хочемо домогтися того, аби тільки поінформовані дорослі курили».
Проте, навіть такі короткі та логічні твердження викликають кілька запитань:
1) Чим діти так відрізняються від дорослих, що вони не мають права курити, якщо дорослі це право мають?
2) Якщо діти відрізняються недостатньою поінформованістю, то чи потрібно тоді домагатися, аби недостатньо інформовані дорослі також не курили?
Якщо друге питання, де йдеться про достатню поінформованість і критерії її вимірювання залишається без відповіді, то у відповідях на перше запитання спостерігаються розбіжності думок, що мають певні протиріччя.
Куріння і здоров'я дітей
Корпорація «Філіп Морріс«Філіп Морріс»» відповідає на це питання в такий спосіб: «Через те, що наші вироби суттєво впливають на здоров'я, ми вважаємо, що повинні утримати дітей від куріння». Таке твердження містить цілу низку протиріч. Куріння, безумовно, шкодить здоров'ю дітей, однак, немає жодних наукових даних про те, що після досягнення 18-річчя ця шкода істотно знижується. Куріння дійсно викликає смертельні захворювання, але зазвичай після кількох десятків років куріння. Тому, для зниження кількості цих смертей більш логічно утримувати від куріння не дітей, а дорослих. Головна небезпека дитячого куріння, на думку фахівців, в тому, що чим раніше людина починає курити, тим більше в неї шансів на розвиток важкої залежності від тютюну. Натомість, питання залежності зазвичай ігнорується тютюновими компаніями. Таким чином, верховенство турботи про здоров'я в профілактичних програмах тютюнової індустрії не підтверджується. Імовірно, для виробників сигарет турбота про здоров'я дітей не є головною причиною створення ними профілактичних програм.
Куріння і повноліття
Російська Громадська рада з проблем підліткового куріння стверджує: «Діти і підлітки не повинні курити саме тому, що не досягли повноліття». Розуміючи, що подібне твердження є зневажливим стосовно дітей, далі Рада пояснює: «Діти і підлітки не повинні курити саме тому, що не досягли віку, коли можуть приймати це відповідальне рішення самостійно». Такий підхід вимагає відповіді на кілька наступних питань: «Що, власне, відбувається з людиною, коли їй виповнюється 18 років, що вона нарешті може приймати таке відповідальне рішення?» Нам намагаються нав'язати паралелі з іншими видами поведінки, які не дозволяються неповнолітнім: керування автомобілем, придбання зброї, право займатися комерційною діяльністю тощо. Але ці обмеження мають вагому причину: якщо підлітки, займаючись цією діяльністю, заподіють комусь збитки, то відповідати за це доведеться не їм, а їхнім батькам. Щодо збитків, які можуть нанести іншим людям підлітки, що курять, у разі коли б цей можливий збиток виправдовував обмеження куріння тільки для підлітків, тютюнові компанії не говорять. Таким чином, гіпотеза про те, що в основі програм тютюнової індустрії лежить спроба захистити оточуючих навколишніх людей від шкоди, яку можуть спричинити підлітки, що курять, також не може бути прийнятою.
Куріння підлітків аморальне
Найчастіше тютюнові компанії підходять до проблеми підліткового куріння як до певної моральної аксіоми: «Курити для неповнолітніх - це погано» (Джей-Ті-Ай), «Жодна відповідальна людина не хоче, аби діти курили» (БАТ). Але якщо застосувати подібні твердження до дорослої людини і сформулювати їх у такий спосіб: «Курити – це погано», «Жодна відповідальна людина не хоче, аби люди курили», то вони залишаться цілком обґрунтованими і з наукової, і з моральної точки зору.
Тож, підозрювати тютюнову індустрію у турботі про моральність суспільства також немає підстав.
Тютюновій індустрії не потрібні гроші підлітків
«Філіп Морріс«Філіп Морріс»» стверджує: «Ми не розглядаємо молодих людей як наших майбутніх споживачів. Якщо (!) наші зусилля з профілактики куріння серед молоді і наші жорсткі стандарти маркетингу означають, що менше молодих людей вирішать курити, коли стануть дорослими, то так тому й бути». Як кажуть, хочеться їх усіх обійняти і гірко заплакати.
За даними національного репрезентативного опитування, проведеного в 2001 році в Україні, особи у віці 14-17 років витратили на сигарети 196 млн. грн. Для порівняння – загальна сума податку на прибуток, що була сплачена всіма вітчизняними підприємствами тютюнової індустрії у 2000 році, склала 107 млн. грн. [7].
Тютюнова індустрія погоджується брати гроші підлітків, але відмовляє їм у праві називатися своїми споживачами. Це суперечить комерційній логіці, особливо якщо враховувати, що, людина, яка набула у підлітковому віці тютюнової залежності, буде ще десятки років у майбутньому приносити прибуток тютюновим компаніям.
Моральна комерція
Комерційна нелогічність профілактичних програм не бентежить тютюнову індустрію.
«Філіп Морріс«Філіп Морріс»» уводить у свої програми комерційне підґрунтя: «Запобігання курінню серед молоді має реальний комерційний сенс. Саме цього очікують від нас наші працівники, наші акціонери, регулюючі органи, дорослі курці і суспільство в цілому». Іншими словами, тютюнова корпорація стверджує, що у разі непроведення профілактичних програм серед підлітків вона буде мати неприємні комерційні наслідки. Про які ж наслідки йдеться?
Напевне, профілактикою підліткового куріння у цьому випадку може зайнятися хтось інший, наприклад, держава. Якщо профілактика буде успішною, то підлітки перестануть купувати сигарети. Таким чином, успішна профілактика відверто суперечить комерційним інтересам індустрії. Вочевидь, дії, нібито спрямовані на профілактику підліткового куріння, мають комерційний сенс лише в тому випадку, коли в суспільстві складається враження: якщо вже багата тютюнова індустрія сама взялася за профілактику, то на це можна і не витрачати благенькі державні кошти. Відмова суспільства від активних дій, спрямованих проти куріння підлітків, означатиме, що можна не забороняти тютюнову рекламу, не підвищувати податки і не запроваджувати вводити інші заходи, які суттєво знижують рівень куріння серед підлітків, але суперечать комерційним інтересам тютюнової індустрії загалом. Тому головний комерційний сенс підтримки програм профілактики куріння серед дітей полягає саме в запобіганні дійовим заходам проти куріння, а не в зниженні рівня куріння серед неповнолітніх. Тим більше, що знизити цей рівень зможуть лише успішні програми. Виходить, що тютюновим компаніям, безумовно, вигідно займатися профілактикою куріння серед дітей. При цьому, бажано, безуспішною. Пропоновані ними засоби профілактики свідчать саме про це.
Що ж пропонують тютюнові компанії для зниження рівня куріння серед молоді?
Щодо засобів профілактики, то тютюнові компанії пропонують лише три напрямки:
Освіта – програми, спрямовані на допомогу викладачам і батькам у навчанні дітей бути відповідальними і незалежними, чинити опір негативному тиску однолітків, в тому числі тиску щодо куріння. Програми спрямовані на батьків, викладачів і органи влади.
Запобігання доступу до роздрібного продажу - програми доступу, спрямовані на обмеження роздрібного продажу тютюнових виробів неповнолітнім. До них належать схема доведення віку і навчання продавців законам і методам запобігання продажу неповнолітнім.
Рекламні кампанії – реклама може відігравати вирішальну роль у передачі повідомлення про те, що молодь не повинна курити. Вона може бути спрямована безпосередньо на молодь або підтримувати інші програми, спрямовані на продавців, вчителів та батьків. (БАТ).
Під час аналізу запропонованих напрямків дуже важливо звернути увагу на те, чого тютюнова індустрія НЕ ПРОПОНУЄ. Так, у Кодексі учасника російської Громадської ради з проблем підліткового куріння ПЕРШИМ принципом записано: «Проблема куріння дітей і підлітків у Росії вкрай актуальна. Однак, ця проблема не може бути вирішена заборонними чи каральними засобами. В основі всіх припустимих способів її вирішення мають бути принципи переконання, повноти інформації, доброї волі і дотримання особистих прав». Показово, що вони спочатку заявляють про те, чого не треба робити. Під страшними словами «заборонні і каральні засоби» мають на увазі такі, які вже довели свою ефективність у багатьох країнах — заборона тютюнової реклами, звільнення громадських і робочих місць від тютюнового диму тощо. Першому принципу, мабуть, суперечить четвертий, де говориться: «Необхідно вдосконалювати законодавство РФ у цій області, зокрема, ввести заборону на продаж тютюнових виробів особам до 18 років, яке наразі відсутнє у законодавстві РФ». Відповідно до даних наукових досліджень СвітовогоВсесвітнього банку, головною відмінністю між забороною реклами і забороною продажу сигарет неповнолітнім є те, що перша заборона знижує рівень куріння серед підлітків, а друга заборона – ні. Ми вже говорили про те, що тютюновій індустрії вигідно займатися профілактикою, але неефективною. Запропонований ними перелік засобів підтверджує цю думку.
Як тютюнова індустрія прагне перебороти кризу довіри до профілактичних програм
Очевидне протиріччя між проголошуваними цілями профілактичних програм і комерційними інтересами тютюнової індустрії визнається навіть самими тютюновими компаніями. «Ми розуміємо, що у вас може виникнути скепсис. Усе ж таки, ми одна з найбільших тютюнових компаній – чого б це нам хотіти не давати комусь курити?» («Філіп Морріс«Філіп Морріс»»). «Люди, безсумнівно, критикуватимуть наші дії, бо вони не довіряють тютюновій компанії і не вірять у нашу поважність чи щирість» (Джей-Ті-Ай). «Наша готовність почати дії і визнати нашу роль у вирішенні даної проблеми стала предметом критики» (БАТ).
Щоб перебороти цю недовіру, тютюнові компанії заявляють, що вони змінилися і стали відповідальними. І про них варто судити не за словами минулих промов, а поза нинішніхми справахми. «Ми хочемо, щоб про нас судили поза достоїнствами програм і кампаній, в яких ми беремо участь. У нас немає відповідей на всі запитання, але ми будемо слухати і вчитися, будемо робити більше і краще разом з усіма зацікавленими сторонами. Ми будемо підтримувати профілактику куріння серед молоді через різноманітні взаємини і дії, що є ефективними і прийнятними для наших акціонерів, щоб допомогти зупинити куріння серед молоді» (Джей-Ті-Ай). Навіть у такій промовистій заяві тютюнова фірма не втрималася, аби заявити, що підтримає лише ті програми, які прийнятні для її акціонерів. А що цікавить власника акцій більше, ніж розмір доходу від цих акцій?
Але все-таки давайте прислухаємося до цих заяв і припустимо, що тютюнова індустрія дійсно хоче сприяти зниженню рівня підліткового куріння. Припустимо також, що для них головне, щоб «ефективні програми розроблялися, фінансувалися і втілювалися у життя, а в результаті курило би менше дітей» (Філіп Морріс«Філіп Морріс»). Давайте дійсно судити не за словами, а поза справахми і обговоримо, як нам і пропонують, «достоїнства програм і кампаній» тютюнової індустрії за запропонованими ними трьома напрямками.
