Навіщо тютюнові компанії фінансують програми запобігання курінню серед підлітків
Розділ 5. Як ставитися до профілактичних програм тютюнової індустрії
Навіщо виробникам тютюну потрібні союзники
Тютюнова індустрія у своїх профілактичних програмах невпинно закликає до єднання зусиль. Наприклад, у відкритому листі Громадської Ради з проблем підліткового куріння (http://www.youth-non-smoking.ru/OpenLetter.htm) сказано: «Підліткове куріння стало проблемою національного масштабу. Її вирішення неможливе без об'єднання зусиль педагогів, лікарів, представників влади, громадських організацій, виробників тютюнових виробів, працівників торгівлі і всіх небайдужих людей, що розуміють, що дана ситуація не може бути виправлена заборонними чи каральними засобами». Це повторює пояснювальна записка для вчителів Головного управління освіти міста Києва (серпень 1998 року) про спільну акцію з фірмою Філіп Морріс із протидії підлітковому курінню: «Зниження куріння серед дітей і підлітків – загальна справа».
Тож, навіщо виробникам залучати ще когось до своїх акцій? Рекламні акції для продажу сигарет вони успішно проводять самостійно, а для проведення такої ж рекламної акції проти підліткового куріння їм чомусь обов'язково потрібні партнери.
Причина досить банальна. Ніхто не повірить, що тютюнова індустрія дійсно домагатиметься зниження рівня споживання своєї продукції у такому перспективному для її розвитку сегменті, як підлітки. Як писав американський журналіст Брюс Горовиц: «Філіп Морріс говорить, що хоче аби діти кинули курити. Ну, звичайно. Точнісінько так само, як Білл Гейтс хоче, щоб діти перестали дивитися в екрани комп'ютерів». (USA Today, 21.12.1998). Це підтверджують і результати дослідження, що були проведені тютюновою індустрією в Росії. Коли підлітків і дорослих спитали, які групи й організації можуть виступити провідниками ідей щодо запобігання підлітковому курінню, то за п'ятибальною шкалою підлітки оцінили довіру до індустрії, а дорослі її ефективність на 2. Коли та ж сама індустрія виступала під ім'ям «Коаліція проти підліткового куріння», то рівень довіри зріс до 3,48.
Як зазначив один з ораторів на конференції Філіп Морріс у 1984 році: «Питання полягає в тому, що залучення третьої сторони у нашій структурі захисту дає нам вплив, дає нам силу, дає нам довіру, дає нам важіль, дає нам доступ туди, куди нас самих, звичайно, не пускають» (http://www.pmdocs.com BatesNo04210444/0455).
Навіщо тютюновій індустрії потрібні союзники, зрозуміло. Дійсно, такі союзники знаходяться. У багатьох країнах профілактичні програми підтримують державні органи, включно з міністерствами освіти й охорони здоров'я, багато громадських організацій і відомі особи. Створені й активно працюють (за гроші тютюнової індустрії) альянси і коаліції під різними назвами. Наприклад, в Україні такий альянс називається «Громадська Рада з соціальних проблем розвитку підростаючого покоління». Цікаво, що в своєму файлі разом з прес-релізом від лютого 2003 року ця Рада назвала себе англійською мовою як YSP-Coalition. Це означає, що вона використовуює стандартну абревіатуру “Youth Smoking Prevention”, хоча сама ця організація називається зовсім по-іншому. Тож, очевидно, що подібні альянси створюються не за ініціативою місцевих організацій, а за вказівкою штаб-квартири Філіп Морріс. Мовляв, панам із штаб-квартири, що координують діяльність таких «псевдогромадських рад», ніколи розбиратися з назвами аборигенів і, розсилаючи зразок прес-релізу, вони змушують перекладати його на місцеві мови з додаванням місцевих деталей, але воліють використовувати стандартну абревіатуру YSP-Coalition.
Крім вищезгаданих російської та української псевдогромадських рад, до таких YSP-Coalition відносяться ще, наприклад, Координаційна рада з пропаганди здорового способу життя в Азербайджані, Коаліція із запобігання куріння серед неповнолітніх у Білорусі, Коаліція "Акція проти куріння серед дітей і підлітків" у Казахстані.
Навіщо союзникам потрібна тютюнова індустрія
Навіщо тоді люди й організації стають членами таких «псевдогромадських рад»? Чому державні органи підтримують ці профілактичні програми, хоча діти не довіряють тютюновій індустрії, а дорослі вважають такі програми свідомо неефективними? Причини є.
1. ГРОШІ. Звичайно, не обходиться без банальної корупції. Це стосується і деяких громадських організацій, що давно забули про красиві цілі, що записані у статутах, і готові робити що завгодно і для кого завгодно, аби їм лише платили. Хоча, це вже більш схоже не на корупцію, а на проституцію. Крім того, зазвичай державні відомства відчувають брак коштів для проведення профілактичних програм і тому впевнені, що на гроші тютюнової індустрії вони зможуть провести хоч якісь програми і тоді для шляхетної справи профілактики - то буде краще, ніж загалом нічого. На жаль, за даними вищезгаданого аналізу, програми тютюнової індустрії – це гірше, ніж нічого.
2. ЗВІТНІСТЬ. Чиновникам різних ідеологічних відомств потрібно рапортувати про свою діяльність, щоб утриматися на посадах або просунутися вгору. Тут мірилом діяльності виступає кількість заходів і масштаб охоплення населення, але не отриманий результат із точки зору сенсу існування відомства. При цьому грошей на здійснення цих заходів як завжди не вистачає. І якщо приходить хтось, готовий за свій рахунок провести певний захід, за який потім можна відзвітуватися, то чиновник буде тільки радий. Проте ефективність таких заходів для тих, на кого вони спрямовані, чиновників насправді не хвилює. Їхнє благополуччя залежить не від цих людей, а від керівництва, тож головне — сподобатися керівництву. Тютюнова індустрія помітила цю тенденцію, тож її прес-релізи з приводу профілактичних програм витримані у у дусі звітності про роботу — як багато усього було зроблено, а до чого це призвело — не важливо. На щастя, деякі чиновники мають совість і розуміння справжніх цілей виробників тютюнових виробів. Наприклад, головний державний санітарний лікар Російської Федерації Онищенко Г.Г. зазначив: «Ми не маємо ілюзій стосовно залучення тютюнових фірм до боротьби з тютюнокурінням, незважаючи на те, що вони пропонують нам свої послуги» (http://www.dental.am/200206/22.html ). На його думку, подібна «допомога» у підсумку виллється у чергову приховану рекламу сигарет.
3. АМБІЦІЇ. Чимало людей та організацій, що працюють у сфері профілактики, мають серйозні амбіції і вважають, що розроблені ними методи дійсно можуть мати користь і, в даному випадку, знизити рівень куріння. Аби тільки знайшлася фінансова підтримка для впровадження у життя цих методів. І якщо їм пропонує гроші тютюнова індустрія, до того ж, начебто не втручаючись у зміст їхньої роботи, то таким фахівцям здається, що тут удасться використати несправедливі засоби на праведну справу. Їм здається, що вони зможуть обдурити заокеанських містерів і все зробити так, як запланували. На жаль, «гроші пахнуть» завжди і всюди. Як ми вже бачили, у світі немає жодного прикладу, коли на гроші тютюнової індустрії був здійснений проект, що дійсно знизив би рівень куріння серед підлітків. Річ у тім, що взагалі дуже важко за допомогою лише однієї освіти вплинути на поведінку підлітків, і тому більшість наявних у світі профілактичних програм є неефективними. Тютюнова індустрія добре знає, як визначити, чи є метод неефективним, тому охоче дає гроші на впровадження їх у життя. Тож, згода виробників профінансувати певний метод, по суті, ставить на ньому клеймо «неефективний». Тому фахівці, які поважають себе, ні за що не погоджуються співробітничати з тютюновою індустрією. Так, у 1998 році фірма Філіп Морріс запропонувала одній поважній американській організації 4-Н грант у розмірі 4,3 млн. доларів. І 27 з 50 відділень цієї організації у штатах США відмовилися взяти ці кошти, заявивши, що цілі організації і тютюнового бізнесу прямо протилежні. До того ж, як ми бачили раніше, незалежно від країни і притягнутих до розробки програм фахівців, основні ідеї подібних програм буде диктувати тютюнова індустрія, залишаючи місцевим розробникам лише ілюзію творчості.
4. НЕДОСВІДЧЕНІСТЬ. Деякі, особливо молоді фахівці й організації, прагнуть зробити дуже багато у профілактичній діяльності. Вони поки не знають, як треба, але знають, що в їхній країні все робиться невірно. І якщо до них приходять багаті дядьки і тітки з тютюнової індустрії, пропонуючи взяти участь у впровадженні нового міжнародного методу, ще й дуже прогресивно запакованого — розвиток особистості, відмова від заборонних засобів, воля вибору тощо, то такі молоді фахівці з радістю хапаються за таку можливість. У результаті шляхетний ентузіазм використовується дільцями, які в змозі що завгодно перетворити на свій прибуток.
Ставлення Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я до профілактичних програм тютюнової індустрії
23 жовтня 2002 року Всесвітня Організація Охорони Здоров'я провела офіційний брифінг «Критика програм тютюнової індустрії з профілактики молодіжного куріння» http://www.ash.org.uk/html/conduct/html/yspbriefwho.html. Висновки ВООЗ доволі конкретні і красномовні: «Молодіжні програми тютюнової індустрії завдають більшої шкоди, ніж користі для контролю над тютюном. Тютюновій індустрії не можна дозволяти проводити або прямо фінансувати програми профілактики куріння серед молоді».
У «Європейській стратегії боротьби проти тютюну», що була прийнята Європейським регіональним комітетом ВООЗ на 52-й сесії у вересні 2002 року, чітко сказано: «Особливу увагу варто також приділяти тому, аби тютюнова промисловість не залучалася до проведення інформаційних кампаній, особливо націлених на молодь».
У Рамковій Конвенції з Контролю над Тютюном (РККТ), у статті 12 «Освіта, передача інформації, підготовка й інформування населення» зазначено, що кожна країна приймає і здійснює ефективні заходи, спрямовані на сприяння «інформуванню й участі державних і приватних установ і неурядових організацій, не пов'язаних з тютюновою промисловістю, у розробці і здійсненні програм і стратегій в сфері боротьби проти тютюну». У статті 5 РККТ «Загальні зобов'язання» сказано: «При розробці і здійсненні своєї політики охорони громадського здоров'я з боротьби проти тютюну Сторони діють таким чином, щоб охороняти свою політику від впливу комерційних і інших корпоративних інтересів тютюнової промисловості».
Генеральний директор Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я доктор Гру Харлем Брундтланд 15 жовтня 2002 р. під час відкриття 5-ого раунду переговорів про Рамкову Конвенцію з Контролю над Тютюном сказала: "Визначаючи куріння винятково як молодіжну проблему, тютюнова індустрія фактично перешкоджає діючим зусиллям із попередження початку куріння молодими людьми і допомоги курцям у припиненні куріння. Хоча багато урядових закладів охорони здоров'я відчувають брак коштів, гроші тютюнової індустрії неминуче спотворять пріоритети охорони здоров'я, і, в результаті, спрацюють проти здоров'я людей. Тому ми наполегливо радимо урядам уникати такого фінансування чи будь-якої форми співробітництва з тютюновими компаніями. Незважаючи на те, що тютюнові компанії фінансують і розвивають власні інформаційні кампанії з повідомленням для молоді, що куріння є "вибором дорослих", дослідження показали, що, у кращому випадку, ці кампанії не мають жодного ефекту на зменшення чи запобігання куріння серед молоді. У деяких випадках вони можуть фактично заохочувати молодих людей курити. Ми повинні виступити проти цього і закликаємо тютюнові компанії негайно припинити всі ініціативи щодо профілактики куріння серед молоді".
Хочемо звернути увагу всіх, хто займається профілактикою, що позиція ВООЗ і Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ щодо приймання грошей від тютюнової індустрії досить однозначна: ніяких грошей на жодних умовах. Крім того, ВООЗ проводить моніторинг подібної діяльності, і кожний фахівець, якого запрошують на наради ВООЗ, зобов'язаний заповнити декларацію, у якій є такий пункт: «Чи маєте Ви зараз або мали протягом останніх чотирьох років оплачувальну роботу чи інші професійні взаємини з будь-яким підприємством, яке займається виробництвом чи продажем тютюну та будь-яких тютюнових виробів, чи організацією, яка безпосередньо презентує інтереси такого підприємства?» При відповіді «так» необхідно докладно описати, у чому полягали ці взаємини. Можна, звичайно, збрехати і відповісти «ні», але слід врахувати, що тютюнова індустрія прагне широко рекламувати профінансовані нею програми. Тож, факти співробітництва з тютюновою індустрією швидко стають відомими. Реально це означає, що усі фахівці, які безпосередньо чи побічно фінансуються тютюновою індустрією, потрапляють у «чорний список» ВООЗ і можуть більше не розраховувати на співробітництво з цією організацією.
Звертаємо також увагу неурядових організацій на те, що в разі співробітництва з виробниками тютюну хоча б у формі членства в її «псевдогромадських радах», вони також ризикують отримати статус «пов’язаних із тютюновою промисловістю». А це, згідно Статті 12 РККТ, призведе до того, що вони не братимуть участь «у розробці і здійсненні програм і стратегій у сфері боротьби проти тютюну».
Ставлення урядових органів різних країн до профілактичних програм тютюнової індустрії
Зростаюча стурбованість громадськості усього світу з приводу псевдопрофілактичних програм тютюнової індустрії веде до того, що урядові органи різних країн видають офіційні документи з метою припинення практики участі тютюнової індустрії у профілактичній діяльності. Нижче буде наведено витримки з ряду подібних документів.
Міністр освіти Нової Зеландії Тревор Маллард офіційно повідомив усі школи, що їм не слід використовувати набір навчальних матеріалів, спрямованих аби "допомогти дітям і підліткам зробити свідомий вибір на користь здорового способу життя" (створення якого профінансувала компанія Філіп Морріс). У своєму листі, що був опублікований "Газетою Освіти", пан Маллард наполегливо переконував школи не компрометувати себе, приймаючи матеріали від відомої тютюнової компанії. Міністр написав, що справа навіть не в змісті матеріалів, а в тому, що навіть самі слова про те, що тютюнова компанія сприяє здоровому способу життя звучать, щонайменше, дивно. "На мою думку, це схоже на групу постачальників смерті, які намагаються відмити свої руки". Він вказав, що радам опікунів, керівникам і викладачам необхідно розглянути етичні проблеми, пов'язані з прийомом матеріалу, підтриманого компанією, вироби якої, як уже доведено на міжнародному рівні, викликають смерть і хвороби. "Я погоджуся з остаточним рішенням керівництва школи, але, як міністр, вважаю своїм обов'язком привернути увагу кожної школи до даного питання" – повідомив Тревор Маллард. Джерело: National News Stories, 25 квітня 2000 року
САКРАМЕНТО (Офіційний Прес-реліз, 16 квітня 2001). Генеральний прокурор штату Білл Локер і Глава Департаменту Освіти Ділаєйн Істин офіційно попереджають керівників шкіл Каліфорнії, аби ті остерігалися кампанії з безкоштовного поширення обкладинок для книг, яку проводить компанія Філіп Морріс. Раніш у цьому навчальному році Філіп Морріс розіслав тисячі безкоштовних обкладинок для учнів усіх шкіл Каліфорнії. На обкладинках зображено назву фірми Філіп Морріс поруч із гаслом: "Думай. Не кури". Це гасло виглядає як нібито спрямоване проти куріння неповнолітніх. Проте, після вивчення даної кампанії пані Істин рекомендувала школам її відкинути, а Локер запропонував Філіп Морріс припинити кампанію і негайно забрати вже розіслані обкладинки. У відповідь генеральному прокурору фірма Філіп Морріс зобов'язалася припинити розсилку, але відмовилася забрати тисячі вже розісланих в школи обкладинок. За даними порведеного у 1999 році опитування підлітків у віці 12-16 років, кампанії проти куріння у штатах, включно з Каліфорнію, є більш ефективними для обмеження куріння неповнолітніх, ніж "Думай. Не кури" компанії Філіп Морріс. Молоді учасники опитування повідомили, що послання "Філіп Морріс" були непереконливі, бо не давали ніяких серйозних причин для некуріння. До того ж слабкі, неефективні оголошення накшталт тих, що розсилає "Філіп Морріс" під час своєї наполегливої кампанії, підривають зусилля державних служб з профілактики куріння серед молоді.
Меморандум Міністерства Охорони здоров'я № 38-А 2002.
”Усім заступникам міністра, начальникам управлінь, керівникам обласних управлінь, директорам лікарень, керівникам програм і всім іншим, кого це стосується.
ТЕМА: Запобігання участі тютюнової індустрії в будь-яких ініціативах із контролю над тютюном.
Уряд має соціальне зобов'язання розглядати здоров'я і добробут людей як вищий пріоритет. Тютюнові компанії агресивно беруть участь у рекламі і спонсорстві спортивних змагань, мистецтв, культурних і інших популярних подій, включаючи непряму рекламу, яка легко оминає національні закони про контроль над тютюном. Тютюнова індустрія оголосила війну охороні здоров'я. Сигарета - єдиний споживчий продукт, який, при використанні точно за призначенням, убиває. Тютюн викликає сильну залежність, а тютюнова індустрія маніпулює наукою, охороною здоров'я і політичними процесами для того, щоб продати вироби, які викликають у його споживачів залежність, а пізніше смерть. Через це вам слід почати активні заходи для запобігання участі тютюнової індустрії в будь-яких ініціативах із контролю над тютюном і програмах соціального розвитку Міністерства. Підтримайте вільні від тютюну спортивні змагання, мистецькі, культурні та інші популярні події шляхом відмови від спонсорства тютюнових компаній”. Мануель Дайріт, Міністр охорони здоров'я Філіппін.
БРЮССЕЛЬ (23 серпня 2002 року). Бельгійський Фонд Rodin, приватна організація, що займається профілактикою залежностей, нещодавно у сім разів збільшила свій бюджет завдяки пожертвуванню у розмірі 1 859 000 євро від ... тютюнової індустрії. Гроші були названі "добровільним внеском", але це викликало обурення бельгійських прихильників здоров'я. Їхній представник Люк Йоссенс запитує: "Як фонд Rodin посмів говорити, що вони незалежні від тютюнової індустрії, якщо отримують від неї фінансування?". Йоссенс назвав це "саботажем" раніше оголошених програм профілактики і звертає увагу на те, що "люди, які співробітничають із Фондом Rodin, незабаром з’являться в чорному списку ВООЗ". Цей протест підтримав один із провідних членів уряду Бельгії, міністр у справах Французького Співтовариства Ерве Хасквін, який в інтерв'ю газеті „Ле Суар” сказав наступне: "Отримання грошей від тютюнової індустрії - це однаково, якби Федеральний уряд отримав би гроші від мафії для фінансування поліцейських шкіл". Le fonds de privention tabac " Rodin " naоt dans la confusion - Le Soir (Bruxelles) http://www.lesoir.be/articles/a_02D258.asp
http://www.lesoir.be/articles/a_02D38F.asp
Гадаємо, що офіційним органам України та інших країн СНД також варто зайняти принципову позицію й офіційно відмовитися від співробітництва з тютюновою індустрією. Подібні приклади вже є. У 2001 році, наприклад, Державний комітет України з регуляторної політики та захисту прав споживачів офіційно відмовився підтримувати програму щодо запобігання продажу сигарет неповнолітнім, яку фінансувала компанія Філіп Морріс. Наразі цю програму не підтримує жодне державне відомство України. Тож, подібна принципова позиція буде зустрінута громадськістю країн СНД із розумінням і схваленням, чому вже є чимало прикладів.
Ставлення громадськості до профілактичних програм тютюнової індустрії
Громадськість різних країн СНД уже давно не сприймає всерйоз намірів тютюнової індустрії боротися з курінням серед підлітків. Журналісти з різних видань дуже творчо описали реальне ставлення людей до подібних ініціатив тютюнової індустрії.
Ось що пише газета «Київські відомості» (30.09.2000): «Уявіть ситуацію: ватажок наркокартелю викликає до себе своїх драгдилерів і говорить: "Коротше, пацани, із завтрашнього дня наркоту дітям і підліткам не продавати! Хто порушить правило, буду мочити у сортирі?" Історія майже анекдотична, однак щось подібне дійсно трапилося на рідній батьківщині. Акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" ініціювало кампанію із запобігання куріння серед неповнолітніх... Що б не казали представники "Філіп Морріс", захищаючи щирість власної ініціативи, легше вкусити себе за лікоть, ніж їм повірити... Виходить, що антинікотинові програми тютюнової індустрії - частина стратегії розвитку ринків збуту».
Подібної точки зору дотримується і газета «Сьогодні», де в статті «Новий рекламний трюк тютюнового монстра» (3.09.1998) зазначається: «Свою акцію (соціальну, благодійну, рекламну — оберіть на власний розсуд) тютюнова компанія "Філіп Морріс" почала з розсилання в 450 київських шкіл плакатів із запитанням і вже готовою відповіддю: "Курити? На це немає часу!"... Відтепер школярі можуть милуватися плакатами із зображеннями юних спортсменів, яким, мовляв, курити ніколи. Зацікавлені дітлахи, певно, спитають: "А хто ж цю красу вигадав?" Наставник відповість: "Добрі дядьки з компанії "Філіп Морріс". - "А-а, - радісно скажуть хлопці, - це ж ті, що татові "Мальборо" роблять. Виросту — буду, як тато". Кращий спосіб аби закріпити у свідомості підлітків цю назву і придумати важко… Чого ж насправді хоче домогтися "Філіп Морріс", не повідомивши про свої наміри жодне міністерство, але змусивши говорити про себе школярів? Якщо здоров'я нашим дітям, то могла б просто зняти свої рекламні щити. А навіщо вони? Молодь, як того жадає компанія, їхніх сигарет курити вже не буде, а хто звик до них — куплять і так».
Українських журналістів підтримують і їхні колеги з Казахстану, де була опублікована стаття: «Хто аморальніше: диявол чи його слуги?»: «Дурість, виявляється, заразна річ. А промовисті гасла та красиві фрази, підкріплені "живими" грошима, здатні змусити "закрити очі" на реальний стан справ. На цьому тижні Маді БЕКСУЛТАНОВ, лідер молодіжного руху "За майбутнє Казахстану", яке з 1998 року проводить акцію "Ні курінню серед дітей і підлітків", заявив, що Казахстан у боротьбі з курінням ледве не перший на планеті… До речі, відповідаючи на запитання, чи несе антитютюнова реклама, що підтримується тютюновими гігантами, прихований зміст, який залучає молодь до куріння, Маді БЕКСУЛТАНОВ зазначив: "Нам спочатку так здавалося. Але коли ми побачили, що вкладаються реальні кошти, звичайно ж, там, можливо, присутній якийсь підтекст, але люди говорять: ми можемо, ми хотіли б цим займатися і ми підтримуємо ці починання. А стояти осторонь, говорити, це теж реклама, для цього багато розуму не треба. Треба включатися в цей процес і максимально вичавити з нього якнайбільше корисного для наших же дітей". Дійсно, багато розуму для струсу повітря не треба. Особливо у ситуації, коли мова йде про великі, нібито запропоновані від чистого серця гроші. Тому залишимо осторонь моральну суперечку: хто аморальніше: диявол чи його слуги? Давайте просто порахуємо, що вигідніше: стягнути з компанії "Філіп Морріс Казахстан" і інших тютюнових гігантів кілька десятків мільйонів доларів і направити їх на лікування малолітніх курців? Чи за півмільйона доларів відступних спостерігати, як дітям і підліткам нав'язують образ успішної людини із сигаретою якщо не в зубах, так у руках? Людство і людина мають багато пороків, боротьба з якими, як правило, безуспішна. Куріння за своїм механізмом впливу на організм людини і наслідками таке саме, як і наркоманія. Уявіть собі, що в Голландії, де дозволені слабкі наркотики, потужні продавці наркотиків почнуть формувати собі позитивний імідж шляхом фінансування програми попередження наркоманії серед дітей і підлітків. Ну, це вже занадто, скажете ви. Але чим відрізняється одне від іншого? Насправді мають значення два факти: хто фінансує програму і за рахунок яких джерел. Тому боротьба проти куріння, яку розгорнула американська громадськість у своїй країні, справедлива і правильна. Навіть якщо вона здійснюється у типово американському стилі — через судові органи. Але програма запобігання курінню серед дітей і підлітків, яку фінансує ЗАТ "Філіп Морріс Казахстан", зовсім інша справа. Тож, повторюся, не можна однією рукою бити по щоках, а іншою давати цукерку. http://www.respublika.kz/archive/politeconomy/market/market011_3.html
У Караганді місцеві журналісти влучно охрестили подібну акцію "Бджоли проти меду".
Принципову позицію зайняли журналісти з Молдови. Газета «Кишинівські новини» (20 липня 2001 року) повідомляє: «Відомий виробник сигарет компанія "Бритіш Америкен Тобакко" (БАТ) вирішила в Молдові боротися з курінням! Випущено спеціальні кольорові листівки і значки, що закликають торгових працівників не продавати неповнолітнім сигарети, знято кілька антитютюнових відеокліпів тощо. Начебто, все добре, красиво і шляхетно. Але - виникає якесь дивне відчуття. Не стикується все це з нашими уявленнями про ринок. На запитання: скільки фірмою витрачається грошей на рекламу сигарет і на кампанію боротьби з курінням серед підлітків директор місцевого представництва БАТ Ліля Косумова відповіла, що по першому показнику суми більше, ніж по другому. Загалом, бізнес вигідний і свідоме обмеження кола потенційних споживачів товару схоже із самогубством. Дещо проясняють ситуацію й публікації західної пресі, що критикують участь трьох відомих тютюнових компаній, у тому числі і БАТ, в акції, яка пропагує негативне ставлення підлітків до куріння. Подібну "профілактику" кілька груп захисників здоров'я розцінили як "хитру піарівську акцію", спрямовану на те, аби привчити молодь до думки, що куріння - атрибут дорослості. Тож, пацанам сигарет не продають, проте дорослі дядьки з "мерседесами" чи яхтами можуть диміти собі спокійно. І цього варто прагнути".
При цьому молдавські журналісти досить різко відгукнулися про тих, хто погоджується прийняти гроші від тютюнових кампаній: «Hаше чиновництво дотримується слизького принципу: для профілактики куріння молоді всі засоби гарні. А питання, хто дає гроші на рекламну антитютюнову кампанію і які цілі при цьому переслідуються, точніше, досягаються - не для розумних. До речі, представники BAT так і не змогли назвати журналістам хоч одну з 70 країн світу, де б цей проект мав практичний успіх». http://www.vedomosti.md/index.asp?doc=4_3&nom=390
Навіть там, де громадськості важко відкрито протестувати проти співробітництва державних органів із тютюновою індустрією, чесні фахівці все одно відстоюють своє професійну гідність: «Вразивши журналістів екскурсами в історію і знанням латині, помічник президента Білорусі Сергій Посохов “відметелив” білоруських медиків: “Дивну позицію в цій ситуації займає медицина. Мовляв, якщо в проекті присутні тютюнові компанії, то ми не беремо участь. Але складається враження, що вони і без них не будуть брати участь”. У продовження теми, попросивши направити камеру на нього, Посохов гнівно заявив: “Припиніть ламатися. Займіться своєю справою. Якщо диявол буде нам допомагати боротися з курінням, ми будемо разом з ним сидіти за столом переговорів”, - і в емоційному запалі додав про медиків: “А вони все рівно кобеняться, і не зрозумієш, чого вони хочуть”.
http://www.belgazeta.com/articl.shtml?num=20001204.47&pub=060320152
Пояснюємо пану Посохову і всім тим, хто вирішує співпрацювати з виробниками тютюну. Ми хочемо, аби наші діти зростали здоровими і не страждали від хвороб, що викликані тютюновим димом. І ми також знаємо, що цього неможливо домогтися, якщо співпрацювати з тютюновою індустрією. Тож, якщо ви, добродії Посохови, не в змозі це зрозуміти, звільніть своє місце для тих, хто досить розумний і чесний, щоб зрозуміти справжні цілі програм тютюнової індустрії.
