Відповіді на аргументи проти Рамкової Конвенції з Контролю над Тютюном

1. Положення Конвенції зачіпає національні інтереси багатьох країн, в тому числі України. Воно ставить під загрозу суверенне право держави визначати власну регуляторну політику.
Сьогодні можливості України визначати регуляторну політику виходячи з власних інтересів обмежені. Наприклад, в 2000 році можливості підвищення податків на тютюнові вироби обмежені рівнем податків в Росії та Молдові, бо дуже велика різниця в рівні податків сприяє контрабанді. В 1995 році нас залякували дешевими болгарськими сигаретами. При обговоренні Закону про рекламу в 1996 році прибічники реклами заявляли, що така реклама прийде до нас з інших країн.
Рамкова конвенція передбачає гармонізацію законодавства в сусідніх країнах таким чином, щоб максимально сприяти інтересам суспільного здоров'я. Після прийняття конвенції Україна буде мати більше можливостей досягти таких же результатів в зменшенні рівня паління серед населення, як Канада, Франція, Польща, Таїланд та інші країни, де уряд зміг одночасно захищати здоров'я людей та наповнювати державний бюджет, не зважаючи на зменшення надприбутків тютюнових фірм.

2. Норми цієї Конвенції можуть протирічити міжнародним угодам щодо вільної торгівлі, податків, тощо.
Над текстом Конвенції працюють провідні спеціалісти з міжнародного права, яких залучила ВООЗ. Вони добре знайомі з положеннями всіх міжнародних угод і, як професіонали, не можуть рекомендувати включити в Рамкову Конвенцію норми, що суперечать міжнародним угодам.
Відношення до тютюну в міжнародних угодах відрізняється від відношення до інших товарів. Наприклад, в 1992 році Всесвітній банк ухвалив спеціальну політику щодо тютюну, де заокрема говориться: "Імпорт, що здійснюється виробниками чи споживачами тютюну та пов'язаних з ними видів діяльності, може бути виключений з угод про займи з Банком щодо лібералізації торгівлі та зменшення рівнів тарифів".

3. Особи, які представляли Україну на засіданні Робочої групи по розробці Конвенції в березні 2000 року не мали відношення до органів державного управління.
На цьому засіданні Україну представляли члени Координаційної Ради з Контролю над Тютюном, створеної Постановою Кабінету № 1258 від 12 листопада 1997 року. Згідно Положенню про Раду одним з її основних завдань є "вироблення на основі міжнародних та міжвідомчих угод і домовленостей пропозицій стосовно участі представників України в міжнародних організаціях, симпозіумах, конференціях тощо та здійснення заходів щодо міжнародного співробітництва у питаннях контролю над тютюном".

4. Використання податкових ставок як засіб впливу на зменшення вживання тютюнової продукції неефективне. 
В 1999 році Всесвітній Банк опублікував звіт з результатами багаторічного дослідження "Стримування епідемії: Уряди та економічні підстави контролю над тютюном". В ньому зокрема говориться: "В реальності найбільш ефективним засобом відволікти дітей від початку паління є підвищення податків… Емпіричний досвід свідчить, що збільшення податків на тютюн приносить більше податкових надходжень". 
В Україні завдяки підвищенню ставок акцизних податків на тютюнові вироби доходи держбюджету зросли в 4 рази (в доларовому еквіваленті). На жаль, в ці роки не проводилися дослідження рівня паління серед всього населення, але згідно результатів дослідження ESPAD, рівень паління серед підлітків Києва з 1994 по 1998 суттєво знизився.
Таким чином, і всесвітній, і український досвід свідчать про те, що підвищення податків на тютюнові вироби є дійсно ефективною та здоровою державною політикою.

5. Зусилля по гармонізації податків на міжнародному рівні є хибними.
Лише шляхом гармонізації податків в сусідніх країнах можна зменшити рівень контрабанди. Європейський Союз вже довів це, встановивши, що податки мають складати не менш 70 % роздрібної ціни. Гармонізація не означає уніфікації, а створює механізм, який дозволяє всім країнам максимально використовувати тютюнові податки для наповнення бюджету та зменшення рівня паління.

6. В Україні споживання тютюну зменшилося з 80 млрд. сигарет в 1990 році до 65 млрд. сигарет в 1999 році. Це суперечить заявам ВООЗ про епідемічне зростання рівнів паління.
ВООЗ ніколи не заявляла про епідемічне зростання рівнів паління в Україні, бо відомо, що в деяких країнах рівень паління зменшується, але в багатьох країнах, що розвиваються, рівні паління різко збільшилися завдяки агресивному маркетингу тютюнових компаній. Зменшення рівня паління в Україні пояснюються зменшенням доходів населення під час економічної кризи, та зростанням рівня податків в 1996-1999 роках, що підтверджує позицію ВООЗ про використання економічних засобів для зменшення вживання тютюну.

7. Втручання в логотипи марок та правила упаковки тютюнових виробів порушує міжнародні правила, які регулюють інтелектуальну власність.
Упаковка тютюнових виробів є не твором мистецтва. Це засіб інформування споживачів про виріб. Держава має захищати права споживача, хоча іноді це призводить до додаткових витрат виробника. Наприклад, виробники ліків мусять витрачати кошти на друкування вкладинок для кожної упаковки ліків, згідно з виробленими урядом правилами. Тютюн є єдиним легальним споживчим продуктом, який вбиває, якщо вживати його у точній відподівності з рекомендаціями виробника. Ефективність великих попереджень на пачках тютюнових виробів у зменшенні рівня паління серед населення доведена досвідом Австралії, Канади, Польщі та інших країн. Гармонізація правил щодо упаковки тютюнових виробів в різних країн дійсно буде сприяти занепаду тютюнового бізнесу, що відповідає інтересам суспільного здоров'я.

8. Заборона реклами дискримінує нових учасників ринку, послаблює конкуренцію і як, результат, у виробників стає менше стимулів виробляти високоякісні товари за низькими цінами.
Як сказано в вищезгаданому звіті Всесвітнього Банку: "Загальна заборона реклами може зменшити попит на тютюнові вироби приблизно на 7%, що підтверджується результатами економетрічних досліджень". Виробники тютюну часто витрачають на рекламу більше ніж на виробництво і рідко дають в рекламі реальну споживчу інформацію. Тому заборона реклами насправді є стимулом виробляти високоякісні товари за низькими цінами, бо рекламу все одне оплачує споживач.

9. Перегляд стандартів ІСО щодо тютюнових виробів може ускладнити регулювання в галузі методів перевірок і відповідності стандартам.
Стандарти ІСО щодо тютюнових виробів були затверджені 30 років тому і, як показали результати багатьох досліджень, тютюнові компанії навчилися розробляти вироби, які показують низький вміст токсичних речовин на випробуваннях в машині, а реально споживач отримує набагато більшу їх дозу. Існуючі стандарти ІЗО не захищають споживачів і тому потрібно переглянути їх на міжнародному рівні. Оскільки необхідність перегляду викликана діяльністю тютюнових фірм, буде справедливо покласти всі витрати на переобладнання існуючих лабораторій саме на них. 

10. Для визначення дозволених для використання харчових добавок у тютюнових виробах на вміст токсичних речовин необхідно проводити довгострокові наукові дослідження.
Ця пропозиція цілком слушна, але зазначимо що у випадку харчових продуктів, ліків, такі дослідження треба проводити ДО ТОГО, як вироб буде дозволено продавати на ринку.

Загалом Рамкова Конвенція по Контролю над Тютюном є вельми ефективним засобом стримання тютюнової епідемії, яка вже щорічно вбиває 4 мільйона людей в світі, і, якщо темпи епідемії не зменшаться, буде вбивати 10 мільйонів людей в 2030 році. Рушійною силою тютюнової епідемії служать прибутки тютюнових компаній, які, як свідчить нещодавно підготовлений звіт ВООЗ, вважають Всесвітню Організацію Охорони Здоров'я своїм головним ворогом. Тому в питаннях контролю над тютюном кожний має визначитися, на чиєму він боці - Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, яка за час свого існування довела, що здатна покращити здоров'я людей у всьому світі, чи на боці транснаціональних тютюнових корпорацій, які за час свого існування довели, що готові вдатися до найпідступніших методів заради прибутків.