Основні положення Рамкової конвенції з контролю над тютюном
Рамкова Конвенція підготовлена на підставі сучасних наукових даних про вплив вживання тютюну на здоров'я та аналізу ефективності заходів зі зменшення цього вживання.
Вплив тютюнових виробів та тютюнового диму на здоров'я
РККТ виходить з того, що "наукові дані недвозначно підтверджують, що споживання тютюну й вплив тютюнового диму є причиною смерті, хвороби й інвалідності". Подекуди можна почути, що куріння - це просто "шкідлива звичка", а сигарети - це природний продукт: "загорнута в папір рослина". Конвенція спростовує таку думку і визнає, що "сигарети і деякі інші вироби, що містять тютюн, є високотехнологічними виробами, розробленими таким чином, щоб створювати і підтримувати залежність, і що багато компонентів, які вміщаються в них, і дим, що вони виділяють, є фармакологічно активними, токсичними, мутагенними і канцерогенними", а також що "залежність від тютюну класифікується в основних міжнародних класифікаціях хвороб як окремий розлад".
Ефективні заходи контролю над тютюном
Метою Конвенції проголошено "захист нинішнього і майбутнього поколінь від руйнівних наслідків для здоров'я людей, а також соціальних, екологічних і економічних наслідків споживання тютюну і впливу тютюнового диму за допомогою забезпечення відповідних рамок для заходів контролю над тютюном, які підлягають здійсненню Сторонами на національному, регіональному і міжнародному рівнях, для того щоб постійно й суттєво скорочувати розповсюдженість вживання тютюну і впливу тютюнового диму".
Масштаби тютюнової епідемії диктують необхідність прийняття найбільш дієвих заходів для скорочення споживання тютюну. У світі накопичений значний досвід заходів контролю над тютюном, що дозволяє визначити, які заходи ефективно зменшують споживання тютюну, а які ні. Конвенція базується на найбільш дієвих підходах, що довели свою ефективність у багатьох країнах. До них належать:
Заборона реклами
Щодо тютюнової реклами текст Конвенції (Стаття 13) говорить: "Сторони визнають, що повна заборона на рекламу, стимулювання продажу і спонсорство приведе до скорочення споживання тютюнових виробів". Цим фактично заявлено, що часткові обмеження тютюнової реклами не мають сенсу, тому що вони не приводять до зниження споживання тютюну. Тому, відповідно до Конвенції, кожна країна "у відповідності зі своєю конституцією або конституційними принципами, вводить повну заборону на всю рекламу, стимулювання продажу і спонсорство тютюнових виробів". Виняток зроблено тільки для країн, не спроможних увести повну заборону через свою конституцію або конституційні принципи, при цьому ці країни повинні серйозно обмежити таку рекламу. Конституція України (стаття 34) цілком дозволяє ввести повну заборону тютюнової реклами.
Інформація на упаковці
Упаковка тютюнових виробів фактично є їхньою рекламою, при цьому вона дезінформує споживача щодо реальних властивостей тютюнових виробів і їх впливу на здоров'я. Тому Конвенція (стаття 11) зобов'язує, щоб: "упаковка і маркування тютюнових виробів не стимулювали продаж тютюнового виробу будь-яким шляхом, що є хибним, що вводить в оману або створює неправильне враження щодо його характеристик, впливу на здоров'я, небезпеки або продуктів, що виділяються, включаючи будь-який термін, опис, торгівельну марку, символічний або будь-який інший знак, що прямо чи опосередковано створюють помилкове враження про те, що визначений тютюновий виріб є менш шкідливим, ніж інші тютюнові вироби. Вони можуть включати такі терміни, як "з низьким змістом смол", "легкі", "дуже легкі" або "м'які"". Конвенція також пропонує введення на упаковці попереджень, що періодично змінюються і займають 50% площі двох найбільших сторін упаковки або більше, але ні в якому разі не менш 30% двох найбільших сторін упаковки. Крім того, на кожній упаковці має міститися інформація про відповідні компоненти тютюнових виробів і речовини, які виділяються при їх споживанні. Виконання таких вимог до упаковки дозволить споживачам одержувати більш точну інформацію про тютюнові вироби і заохотить їх припинити споживання.
Підвищення податків
Нерідко можна почути думку, що підвищення податків і цін на тютюнові вироби не має сенсу, тому що люди все одне продовжують курити, як і раніше. Однак отримані з багатьох країн дані дозволили чітко записати в тексті Конвенції (стаття 6): "Сторони визнають, що цінові і податкові заходи є ефективним і важливим засобом зменшення споживання тютюну різними групами населення, особливо молоддю". І хоча кожна країна зберігає за собою право визначати політику оподатковування, тепер підвищення податків на тютюнові вироби є вже не просто фіскальним заходом, а засобом захисту здоров'я населення, і всі уряди будуть зобов'язані враховувати це при розгляді питання про тютюнові податки і ціни.
Захист від тютюнового диму
Конвенція виходить із "необхідності прийняття заходів для захисту всіх людей від впливу тютюнового диму". Конвенція пішла далі традиційної ідеї про "захист прав некурців" і проголосила, що будь-яка людина, навіть яка сама курить, має право бути захищеною від примусового вдихання тютюнового диму, що випускається іншими курцями. У зв'язку з цим Конвенція (стаття 8) зобов'язує кожну країну вжити "заходів, що забезпечують захист від впливу тютюнового диму на робочих місцях усередині приміщень, суспільному транспорті та в закритих громадських місцях і у відповідних випадках в інших громадських місцях". Зверніть увагу, що у всіх закритих виробничих і громадських місцях, а також у суспільному транспорті, паління може бути дозволено тільки в тому випадку, якщо воно не створює небезпеки вимушеного вдихання тютюнового диму.
Розкриття складу тютюнових виробів
Конвенція виходить з того, що регулювання складу тютюнових виробів і поінформованість про цей склад є недостатніми, і тому доручає "Конференції сторін у консультації з компетентними міжнародними органами запропонувати керівні принципи іспиту й виміру складу тютюнових виробів і виділюваних ними продуктів, а також регулювання цього складу і виділюваних продуктів" (стаття 9). Крім того, відповідно до Конвенції, "приймає і здійснює ефективні заходи з інформування громадськості про токсичні складові тютюнових виробів і продуктів, що вони можуть виділяти" (стаття 10). Цим фактично визнається, що нинішні методи тестування тютюнових виробів, насамперед виміру рівня смол і нікотину, є застарілими і ненадійними, а споживачі тютюнових виробів не отримують належної інформації про токсичні компоненти тютюнових виробів.
Сприяння припиненню паління
Визнання тютюнової залежності захворюванням закономірно призвело до того, що в Конвенції країни погодилися (Стаття 14) "вживати ефективних заходів для сприяння припиненню вживання тютюну і забезпечення адекватного лікування тютюнової залежності".
Протидія незаконній торгівлі тютюновими виробами
Як показують дослідження, основну частину контрабанди сигарет складають сигарети, що експортувалися до якої-небудь країни, але "зниклі" при транзиті. Для боротьби з такою контрабандою країни погодилися, щоб на всі пачки й упаковки тютюнових виробів було нанесене маркування для надання допомоги у визначенні походження тютюнових виробів. Крім того, відповідно до Конвенції, всі окремі упаковки тютюнових виробів для роздрібної й оптової реалізації, що продаються на її внутрішньому ринку, повинні містити наступний текст: "Продаж дозволяється тільки у (включити назву країни)" або будь-яке інше ефективне маркування, що вказує кінцевий пункт призначення або допомагає визначити, чи надійшов даний виріб на законній підставі для продажу на внутрішньому ринку.
Основна перешкода для здійснення Конвенції
Основною рушійною силою тютюнової епідемії є надприбутки тютюнових корпорацій. Тютюнова індустрія використовує всі наявні в її розпорядженні засоби, щоб не допустити або відкласти прийняття законів, що базуються на положеннях Конвенції.
Тому Конвенція визнає "необхідність виявляти пильність щодо будь-яких спроб тютюнової промисловості підірвати або звести нанівець зусилля з контролю над тютюном і необхідність у поінформованості про діяльність тютюнової промисловості, що впливає на зусилля з контролю над тютюном". У Загальних зобов'язаннях Конвенції (стаття 5) записано: "При розробці і здійсненні своєї політики громадської охорони здоров'я з контролю над тютюном Сторони діють таким чином, щоб захистити свою політику від впливу комерційних і інших корпоративних інтересів тютюнової промисловості". Таким чином, розробка законодавства і політичних заходів у сфері контролю над тютюном має здійснюватися без участі представників тютюнових компаній.
У Конвенції особливо підкреслено, що до розробки та здійсненні програм і стратегій у сфері боротьби проти тютюну не можуть залучатися приватні установи і неурядові організації, пов'язані з тютюновою промисловістю (стаття 12). Це означає, що урядовим закладам необхідно припинити співробітництво з фінансованими тютюновою промисловістю організаціями в таких сферах, як профілактичні програми в школах.
Крім того, у статті 19 Конвенції записано: "З метою контролю над тютюном Сторони розглядають можливість прийняття законодавчих заходів або розвитку існуючого законодавства для рішення, при необхідності, питань карної і цивільної відповідальності, включаючи у відповідних випадках компенсацію". Це означає, що будуть розглядатися питання про відповідальність тютюнової промисловості за нанесений її виробами збиток, на зразок справ, що розглядаються в судах США щодо американських тютюнових компаній.
Роль неурядових організацій
Хоча за здійснення положень Конвенції несуть відповідальність насамперед уряди країн, що ратифікували Конвенцію, зусиль тільки державних органів недостатньо для успішного втілення передбачених Конвенцією заходів.
У тексті Конвенції чітко зазначено: "Для досягнення мети Конвенції і її протоколів необхідна участь громадянського суспільства" і підкреслено "особливий внесок неурядових організацій і інших членів громадянського суспільства, не зв'язаних з тютюновою промисловістю у зусилля з контролю над тютюном на національному і міжнародному рівнях, а також життєво важливе значення їхньої участі в національних і міжнародних зусиллях із контролю над тютюном". Відповідно до статті 12 Конвенції, кожна країна здійснює "ефективні законодавчі, виконавчі, адміністративні або інші заходи, спрямовані на сприяння… інформуванню й участі державних і приватних установ і неурядових організацій, не зв'язаних з тютюновою промисловістю, у розробці і здійсненні міжсекторальних програм і стратегій в галузі контролю над тютюном".
Організаційні і фінансові питання виконання конвенції
Відповідно до Конвенції всі країни, що її підписали, розпочнуть "заходи з розвитку і сприяння національним дослідженням і з координації науково-дослідних програм в сфері контролю над тютюном на регіональному і глобальному рівнях" (стаття 20). При цьому буде здійснюватися "надання технічних і фінансових ресурсів Секретаріату для надання допомоги Сторонам, які є країнами, що розвиваються, і країнами із перехідною економікою, у виконанні ними своїх зобов'язань по дослідженнях, епіднаглядові та обміні інформацією".
Передбачається "надання науково-технічного, юридичного й іншого досвіду для створення і зміцнення національних стратегій, планів і програм в галузі контролю над тютюном, спрямованих на здійснення Конвенції", а також "надання, у відповідних випадках, необхідних матеріалів, устаткування і матеріально-технічної підтримки для стратегій, планів і програм в галузі контролю над тютюном" (стаття 22). Країни, що підписали Конвенцію, мають сприяти "забезпеченню фінансування розробки і зміцнення багатосекторальних усебічних програм контролю над тютюном Сторін, що є країнами, що розвиваються, і Сторін з перехідною економікою". Крім того, заохочується надання " фінансової підтримки Сторонам, що є країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою, з метою надання їм допомоги в дотриманні ними своїх зобов'язань по цій Конвенції " (стаття 26).
